Молодий, але вже титулований український боксер Максим Галінічев загинув у боях із російськими окупантами на Луганщині. Чемпіон Європи серед молоді та призер юнацьких Олімпійських Ігор добровільно вирушив захищати свою землю у травні 2022-го, але у березні 2023-го його бойовий шлях закінчився в районі Червонопопівки.
До боксу Галінічев займався хокеєм на траві, але зламав “ролик” і більше не ходив туди. Також десь пів року бігав на лижах, навіть виступав на змаганнях, але теж покинув. А потім у 10-річному віці батько привів його до секції боксу – стопами старшого брата Максима. obozrevatel.com
Щоправда, з першої спроби кулачні бої хлопчику, як то кажуть, не зайшли. Галічічев відвідав тренування кілька днів і покинув. “На початку найскладнішим було привчити себе до дисципліни, жорсткого розпорядку. Але згодом я зрозумів, що без цього неможливо – це твій хліб”, – розповідав боєць.
Переломний момент у кар’єрі спортсмена стався у 2010 році, коли у його рідній Шостці вперше відбувся чемпіонат України з боксу. Максим подивився поєдинки досвідчених бійців, збірників національної команди, і ось після цього справді загорівся боксом, захотілося й самому вийти на ринг.
Галінічев відзначався неймовірною завзятістю та працьовитістю. Говорили, що просто гарував на тренуваннях не покладаючи рук.
“Я помітив: хто не працює, тому складно показувати високі результати. Намагаюся на тренуваннях викладатися повністю. Головне – працювати і не здаватися”, – зізнавався Максим.
Перший тренер боксера Нікандр Руських побачив у хлопцеві величезний потенціал та порадив йому вступити до столичного спортінтернату. Максим відучився там чотири роки, після чого повернувся до Сум, де тренувався у досвідченого фахівця Володимира Винникова, який готував, зокрема, чемпіона світу та призера Олімпіади-2012 Тараса Шелестюка.
Перший серйозний успіх прийшов до уродженця Шостки, коли він став бронзовим призером чемпіонату України. “Потім собі сказав: на наступних змаганнях треба виграти”, – згадував Максим.
Галінічев продовжував прогресувати і у 2017-му у 17 років виграв “золото” чемпіонату Європи серед молоді, здолавши всіх своїх суперників “всуху” – 5:0. А потім підтвердив титул у 2018-му у категорії до 56 кг та завоював путівку на літні Юнацькі Олімпійські ігри-2018 у Буенос-Айресі.
На Іграх в Аргентині українець став срібним призером і, як потім зізнавався, зустрівся у фіналі юнацьких ОІ з найсильнішим суперником у своїй кар’єрі – надзвичайно технічний боксер з Узбекистану Абдумалік Халаков 2021-го став віцечемпіоном світу серед дорослих. Але Максим планував ще помірятись із ним силами.
Планував Галінічев віддати боржок і росіянину, з яким зустрічався 2021-го у фіналі чемпіонату Європи до 22 років: “Був рівний поєдинок з росіянином – судді, на жаль, віддали перемогу моєму супернику. Збираюся віддати “борг” у 2022-му”. Однак доля розпорядилася так, що 2022 року Максим воював уже з іншими представниками РФ.
Менш ніж за місяць до повномасштабного вторгнення Росії – 30 січня 2022 року – Максим Галінічев став чемпіоном України з боксу серед спортсменів до 22 років у ваговій категорії 54 кг. А вже у травні він свідомо відмовився від участі у чемпіонаті Європи та пішов добровольцем до десантно-штурмових військ.
Боксер служив у 25-й окремій повітряно-десантній Січеславській бригаді. Пройшов чимало гарячих точок України. За останній рік бійці бригади брали участь у боях під Бахмутом та Слов’янськом, штурмували Ізюм та брали у кільце Лиман.
Галінічев двічі був поранений, але після одужання все одно повертався на фронт. Проте 10 березня 2023 року Максим загинув у Луганській області у боях із російськими окупантами за село Червонопопівка під Кремінною.
Незважаючи на молодий вік, у 22-річного боксера вже була своя родина та маленька дочка Василіса, якій у лютому виповнилося три роки.
“Звичайно, я навчу її основних боксерських прийомів, щоб вміла постояти за себе. Моє завдання як батька – показати своїй дитині різні шляхи, а вона вибере той, який сама захоче”, – розповідав Максим у розмові з xsport.ua.
Ті, хто стежили за кар’єрою Галінічева, запам’ятали його затятим бійцем, який завжди показував цікавий бокс. Він мріяв виграти Олімпійські ігри, але натомість віддав своє життя за Україну.
