У вихідні Путін провів кілька зустрічей у різному складі та форматі. Напруженість через протести в Узбекистані — зараз є на порядку денному у Путіна.
Про це пише Telegram-канал “Генерал СВР”, який позиціонує себе як джерело, близьке до Кремля.
Так, на нараді, присвяченій подіям в Узбекистані, Путін і його соратники обговорили можливість звернення президента Узбекистану Шавката Мірзійоєва за допомогою до Росії. Узбекистан не є членом Організації Договору про колективну безпеку і призупинив своє членство, хоча організацію все ще іноді називають Ташкентським договором.
Під час однієї із зустрічей Путін підняв питання про можливу пропозицію Узбекистану негайно відновити членство в Організації Договору про колективну безпеку, але Путін і учасники зійшлися на думці, що надати керівництву Узбекистану ефективну підтримку за допомогою збройних сил буде неможливо. Російської Федерації, і вирішив відмовитися від цієї ініціативи. У війні в Україні задіяні всі боєздатні війська, а союзники по ОДКБ можуть надати лише реальну моральну підтримку.
Обговорювалася можливість відправлення до Узбекистану близько п’ятнадцяти тисяч білоруських військових, при негайному відновленні Узбекистану до складу ОДКБ та у разі звернення за допомогою узбецького керівництва, але Лукашенко, якому просто натякнули на таку можливість, так переполошився, що поспішив на відріз відмовитись і навіть наступного дня. оголосив публічно себе мало не стороною конфлікту в Україні аби війська не забрали.
Термінову нараду Путін скликав, коли йому доповіли, що президент Узбекистану висловився щодо того, що заворушення в його країні були ініційовані ззовні, це посилання президент Росії розцінив як пролог до прохання про допомогу.
За підсумками нарад було розпорядження лінією МЗС передати узбецькій стороні м’яко, але наполегливо, що звернення за допомогою небажане. У принципі, вранці в неділю ситуація в Узбекистані дещо заспокоїлася і Путін навіть резюмував нараду словами “мабуть, пронесло”. Але як би там не було, вже в суботу вночі Путін прийняв рішення, при зверненні Узбекистану за допомогою відповісти відмовою, пославшись на внутрішній конфлікт і відсутність впливу ззовні.
Тільки Путін вирішив проблему з претензіями талібів на території Таджикистану, сплативши п’ять мільярдів доларів, чим фактично врятував ОДКБ, як виникла нова напасть – Узбекистан. Тут ніяких доларів не напасешся. Так, і Путін, при обговоренні можливості відновлення Узбекистану у складі ОДКБ особисто сказав: “ОДКБ це фікція, за яку час переставати чіплятися. Хто хоче захисту – ласкаво просимо до складу Росії.”
