Колишній чиновник Укроборонпрому та акціонер Sevotech a.s., Олексій Хорошаєв відреагував на журналістське розслідування “Громадського” щодо контрактів Міністерства оборони для закупівлі озброєння.
Хорошаєв розповів про деталі укладання таких угод на ринку озброєння та пояснив ситуацію з затримкою боєприпасів, які так і не потрапили в Україну. Чому ви вирішили дати інтерв’ю? Що було вашою мотивацією? Привіт! Дякую за можливість поспілкуватися. Перш за все хотів би наголосити на тому, що мої партнери та я завжди відкриті для представників медіа, якщо це іде на користь спільній справі.
Моєю мотивацією дати це інтерв’ю виступило так зване, розслідування “Бабки не мацаєм”: як Міноборони втратило майже 2 млрд грн на скандальних контрактах” від журналістів “Громадського”. Моя відкритість зіграла зі мною в цьому випадку “злий жарт”, адже я спокійно зустрівся із журналісткою “Громадського” Інною Попович, поділився із нею наявними документами та розповів хронолгію подій. Натомість, в інтерв’ю були неточності, а також оприлюднено ряд контрагентів зброярського бізнесу. Ви мали можливість в цьому переконатись, бо я Вам передав аудіо файли моєї розмови.
Ви повинні розуміти, що така її діяльність може зашкодити, адже кремль тепер чітко знає, з якими європейськими контрагентами по озброєнню працює наша держава. Ринок озброєнь має свою специфіку, і про це потрібно пам’ятати. Тому я й вирішив пролити світло на все те, що відбувалось та відбувається по цьому контракту. В чому специфіка сучасного ринку озброєнь? По-перше, це достатньо закритий ринок, і просто так прийти з вулиці і зробити великий контракт, звісно, неможливо. Контрагенти знають один одного протягом багатьох років, важливу роль відіграє репутаційний аспект.
Більше того, сьогодні у нас кривава війна, яку розв’язав путінський режим, а це істотно вплинуло на попит зброї та боєприпасів. І ключову роль в можливості придбання контрагентами зброї та боєприпасів відіграють їх зв’язки між собою. І наостанок, даний товар потребує оформлення відповідних дозвільних документів на перевезення та транзит у декількох країнах одночасно. А це – ефективна комунікація з органами державної влади країн, де ця зброя знаходиться. Це теж достатньо тонкий момент. Як словацька Sevotech отримала контракт від “Львівського Арсеналу”? Все достатньо просто, якщо брати до уваги специфіку ринку озброєнь. Я добре знав, які боєприпаси потрібні Україні і головне — знав, хто може виступити їх постачальником. Справа в тім, що я доволі тривалий час працював в Укроборонпромі, тому у мене залишилися і контакти, і зв’язки. До мене звернулися із МоУ з проханням допомогти з постачанням боєприпасів – мінометних мін.
Спецімпортером в даному конкретному контракті виступив “Львівський Арсенал”, в особі директора Юрія Збітнєва. Зауважу, що Sevotech a.s. був контрагентом, адже я домовився напряму придбати міни у завода-виробника в Хорватії, компанії Elmech Sintermark. Тут важливо пояснити, що міни, які виробляє Elmech Sintermark дуже якісні та далекобійні. Хотів би також наголосити, що міни з цього заводу уряд Хорватії після повномасштабного вторгнення вже передавав ЗСУ як допомогу. І вони себе чудово зарекомендували на полі бою. Тож, ми підписали контракт. Які виникли проблеми по цьому контракту? Про це вже неодноразово писали в медіа. Ключова проблема по цьому контракту — це незрозуміла поведінка Олександра Лієва з боку МоУ та спецімпортера “Львівський Арсенал”, в особі його директора Юрія Збітнєва. Sevotech a.s. підписав контракт з “Львівським Арсеналом” ще у вересні 2022 року. Зауважу, що ще до підписання українська сторона провела інспекції з фото та відео на хорватському заводі, де виробляються міни. Військовий аташе України в Хорватії у своєму звіті підтвердив надійність хорватського виробника. Більше того, в документі містилася інформація про те, що хорватський завод готовий виготовляти та постачати Україні 18 тис. мін на місяць. Подумайте, скільки вже можна було б отримати мін, якби не було незрозумілої поведінки Олександра Лієва. Пані Попович теж бачила цей контракт з виробником, але виставила Elmech Sintermark у негативному світлі. Sevotech a.s мала сплатити виробнику 50% авансового платежу ще у вересні 2022 року. Відповідно між Sevotech a.s. та “Львівський Арсенал” була домовленість про перерахування одним траншем не менше 35% авансового платежу, яку, як ми побачимо, згодом українська сторона чомусь порушила. 23 вересня 2022 року після підписання контракту з Elmech Sintermark, Sevotech a.s. написав офіційного листа т.в.о. директора Департаменту військово-технічної політики, озброєння та військової техніки Міністерства оборони України Лієву Олександру Сергійовичу, в якому чітко зазначив: “На підставі вимог МоУ військовим аташе на складі завода-виробника була проведена інспекція щодо наявності товару та можливостей нового виробництва”. По суті, Sevotech a.s. окреслило траєкторію майбутньої поставки мін, які були необхідні Україні. Того ж дня Sevotech a.s. отримало від своїх хорватських контрагентів рахунок на сплату авансового платежу в розмірі 50 %. Але Олександр Лієв з боку МоУ не погоджував цей контракт протягом 3 місяців.
Це, по суті “незрозуміла гра” та затягування під час війни від пана Лієва. 6 жовтня 2022 року керівник Sevotech a.s. Ян Ходермарський написав листа контрагенту-виробнику із проханням провести ще одну інспекцію, на якій наголошувала українська сторона. Вона мотивувала це тим, що “ці міни ніколи не використовувалися ЗСУ, то треба було провести додаткове дослідження їх сумісності з наявним озброєнням української армії”, хоча навіть пан Резніков знав про використання цих мін на фронті. Яке відношення до цього контракту мав Денис Шарапов, на той час заступник міністра оборони України? Ніякого. В аудіо файлах, які Ви маєте, згадки немає про якесь відношення Дениса Шарапова до цього контракту. Ймовірно, Інна Попович просто могла вигадати історію з Шараповим. Чому хорватський Elmech Sintermark розірвав контракт на постачання боєприпасів? За незрозумілих причин “Львівський Арсенал” перерахував Sevotech a.s. всього 10% від загальної суми контракту тільки наприкінці листопаду. Нагадаємо, що ліцензію на експорт Sevotech a.s отримало ще 2 листопада, відтак, чим займалася українська сторона 3 тижні невідомо.
Представники “Львівського Арсеналу” після платежу в 10% знову завітали до виробника в Хорватію з черговою інспекцією. Другий авансовий платіж в розмірі ще 20% “Львівський Арсенал” надіслав 9 грудня 2022 року. Але цієї суми було недостатньо, щоб розпочати виконання контракту. І вже на цей раз хорвати, в особі директора Elmech Sintermark d.o.o., посилаючись на “несерйозність української сторони та якусь їх незрозумілу гру” контракт розірвали, адже надали перевагу іншому замовнику. Пізніше я дізнався, що мій хорватський друг заплатив неустойку заводу за час простою. Чому українська сторона, в особі Юрія Збітнєва, не виконала свої зоов’язання перед Sevotech a.s досі не є зрозумілим, адже “Львівський Арсенал” отримав 100% передоплати від МоУ. Чому після цього Sevotech a.s. не розірвав контракт з “Львівським Арсеналом” і як з’явився варіант з WDG Promet щодо постачання боєприпасів? Керівництво Sevotech a.s. запропонувало директору “Львівського Арсеналу” розірвати контракт та повернути гроші. Я зрозумів, що маю справу з некомпетентними партнерами і від них треба триматися подалі. Але директор “Львівського Арсеналу” пообіцяв, що незабаром ще перерахує 20% авансового платежу (не перерахував) та попросив мене знайти інші джерела постачання., тому що він несе репутаційні ризики перед МоУ. Я знав контрагента, який міг би надати ці міни. Виходячи з цього ми вирішили не розривати контракт.
Я звернувся компанії WDG Promet, яка також співпрацює з заводоми-виробниками та вже має в наявності певну кількість мін в різних країнах світу. Справа в тому, що Зубаки – мої партнери. А батько Матіаса – Звонко Зубак взагалі герой Хорватії, якого безпідставно Інна Попович та її колега облили брудом у своєму недорозслідуванні. Я нагадаю, що під час сербсько-хорватської війни Зубак старший зміг придбати С-300 в росії. Коли серби дізналися, що у хорватів є в наявності С-300, то вони перестали бомбити Хорватію. Звонко на той час було всього лише 34 роки. Я попередив директора “Львівського Арсеналу” про те, що швидко це не буде, треба отримувати цілий ланцюг дозвільних документів у кількох країнах. Українську сторону цей варіант влаштував і Sevotech a.s. підписало контракт з WDG Promet. З дозволу Юрія Збітнєва, підкреслюю, тільки після дозволу Збітнєва, ми перерахували у кінці грудня 30% авансового платежу на WDG Promet.
Але вже на другий тиждень, коли ще ніхто не встиг зробити нічого ні поганого ні хорошого, з боку Юрія Збітнєва почалися якісь незрозумілі рухи. Вже з 5 січня 2023 року його поведінка стала абсолютно неадекватною. Він почав писати напряму листи нашим партнерам, порушивши всі пункти про нерозголошення. Міг вночі надсилати смс директору WDG Promet та директору Sevotech a.s. з вкрай негативною інформацією про мене особисто. Логіка, мабуть, полягала в тому, щоб підписати прямий контракт з хорватами поза Sevotech a.s. Але Юрій Збітнєв забув, чи ніколи не знав, що в цьому бізнесі договірні відносини та ділова етика цінуються вище, ніж миттєва вигода. Наш хорватський партнер надіслав коректного листа у відповідь, виразивши повагу своєму словацькому партнеру та нерозуміння мотивів директора “Львівського Арсеналу”. Як ви думаєте якою була мотивація Юрія Збітнєва? Збітнєв не просто так “морочив” голову. Від Матіаса Зубака я дізнався, що у нього в січні 2023 року в Празі була зустріч з ексзаступником генерального директора “Укроборонпром” Максимом Глущенком, його батьком та Камілем Бахбухом. Зустріч була проведена в офісі Бахбуха. На цю зустріч Глущенко привіз всі документи по контракту між Sevotech a.s. та “Львівським Арсеналом”, якийсь компромат з інтернету особисто на мене та всіляко поливав мене брудом. Всі ці три персонажі погрожували Матіасу та вимагали від нього підписати напряму контракт з “Львівським Арсеналом”. Треба віддати належне моєму партнеру Зубаку. Він просто залишив цю зустріч. До речі, той же Глущенко відправив Збітнєва на завод по виробництву мін в Судан. Вони хотіли решту передоплати від МоУ (близько 20 мільйонів євро) перерахувати чи в Македонію, чи в Туреччину. Звичайно ні мін, ні грошей МоУ не отримало б вже ніколи. І навіть вони Sevotech a.s. пропонували таку схему постачання. Але ми відмовилися, розуміючи, що це афера. Я також попередив Збітнева про наслідки цього шахрайства для нього особисто. Чому боєприпаси будуть постачатися з інших країн? Тому що це єдині країни на сьогодні, з огляду на попит, пов’язаний з війною, де ще можливо отримати відповідні боєприпаси. Але це ускладнює процес, адже необхідно отримати відповідні ліцензії. А на це потрібен час. До речі, на зло всім ворогам, вже наступного тижня ми запланували відправку першої партії.
Як у всій цій історії з’явився народний депутат Сергій Тарута? Для чого була організована зустріч в Празі? У квітні 2023 року представники WDG отримали запрошення на зустріч у Празі, де мали обговорювати подальшу долю контракту. І тут виявилося, що до цієї історії має стосунок Сергій Тарута. Мене теж запросили. Сергій Тарута в центрі, праворуч Олексій Мельник Тут я хочу підкреслити, що спочатку на зустрічі мали бути присутні Збітнєв, Зубак, Тарута та я. Але в офісі я побачив ще незрозумілих людей, як то Олексій Мельник, який по довіреності “представляв” “Львівський Арсенал” та інших похмурих людей спортивної статури. У мене було враження, що я відвідую якийсь “музей 90-х”. Справа в тім, що довіреність спецімпортера видається на спецбланку. Натомість, у Мельника була звичайна довіреність від Збітнєва. Розмова починається з погроз та криків Мельника в бік Матіаса Зубака. Той встав і пішов. Я кажу: “Добре, Сергію Олексійовичу, ви приїхали щось вирішити, чи я маю слухати всю цю істерику від якогось неадеквата? Ви миротворець чи хто?”. Збітнєв взагалі всю зустріч сидів і ні слова не сказав. Адвокат WDG Їржі Вітченс лише підтвердив це для розслідування: “Ця зустріч відбулася на Вацлавській площі в центрі Праги в якихось офісах. Виявилось, що офіси там належать громадянину України Сергію Таруті. В якій ролі там був пан Тарута – було незрозуміло. І це незрозуміло для WDG і Sevotech до сьогодні. Представники WDG і Sevotech очікували, що на цій зустрічі будуть тільки вони та “Львівський Арсенал”, але туди прийшли багато людей. Були пан Юрій Збітнєв від “Львівського Арсеналу”, пан Тарута та пан Олексій Мельник, який мав довіреність від “Львівського Арсеналу” і діяв від їхнього імені”.
Чесно кажучи, я і сьогодні не можу зрозуміти, на якій підставі народний депутат Сергій Тарута, який жодним чином не має стосунку ані до компаній-контрагентів, ані до МоУ, ані до сфери військових озброєнь бере участь в якихось переговорах. При цьому він позиціонує себе як “миротворець”. Достеменно відомо, що вони знайомі з директором “Львівського Арсеналу” Юрієм Збітнєвим і тут можна зробити декілька припущень. Можливо, Тарута має вплив на спецімпортера від МоУ та у нього є якісь свої інтереси щодо цього, або Юрій Збітнєв усвідомив, що вже заплутався у своїй брехні та не зможе виконати контракт і вирішив залучитися підтримкою народного депутата. В будь-якому випадку ця ситуація викликає подив. Ви говорили, що ввечері у вас в Празі відбулася ще одна зустріч. Про що на ній йшла мова? Зустріч з Тарутою ні до чого не призвела, тому в той же день пан Мельник, який начебто по довіреності представляв “Львівський Арсенал” запросив мене ввечері до готелю Marriot на зустріч. Мельник дуже мене прохав, щоб я був один. Я погодився. І Мельник запевнив мене, що він буде один. Неочікувано, на зустрічі разом з Мельником вже був присутній дехто на ім’я В’ячеслав, який достеменно знав все про наш контракт. В’ячеслав почав мені погрожувати, але якось нескладно. Я подумав, що це черговий “клоун”, такий як і Мельник. Він навіть мені свій номер телефону залишив. Потім до нас ще підсів чеченець, перед яким “розстелятися” почав Мельник. Він дуже грубо зі мною розмовляв, але мене здивувало, що він був до деталей обізнаний щодо контракту. Зрештою, я просто встав і залишив зустріч. Згодом я дізнався, що В’ячеслав Канцул є кадровим співробітником ФСБ росії, а Мельник проживає в Туреччині, і в Прагу він прилетів за вказівкою народного депутата VI скликання від БЮТ Гарегіна Арутюнова. По суті, всі ці особи досі працюють на кремль. Хто такий Каміль Бахбух? Каміль Бахбух, на превеликий жаль, – міжнародний аферист з великим стажем. Ліворуч Каміль Бахбух, праворуч чеський художник Збишек Сіон Щоб прискорити процес виконання контрактів, не тільки нашого, WDG Promet відкрило рахунок у чеському банку Podnikatelska druzstevni zalozna (PDZ), уповноважений Чеським національним банком, де власником та керівником був Каміль Бахбух. Матіас Зубак та його батько Звонко Зубак на той час вже співпрацювали з Камілем Бахбухом. Останній був їх партнером, обіцяючи Звонко та Матіасу інвестувати в Vitezit — збанкрутіле державне підприємство з виробництва боєприпасів у Боснії та Герцеговині. Звичайно, майже всі кошти WDG Promet зберігало на рахунку у PDZ. Ми сподівалися на тривалу та плідну співпрацю в рамках подальших контрактів із цією фінансовою установою, але, на жаль, WDG Promet стала заручниками шахрайських дій вищого керівництва Podnikatelska druzstevni zalozna. 5,372,000 млн євро, якими незаконно заволоділи шахраї чеського банку, фактично це гроші з державного бюджету України, що є злочином проти всього населення України в такий складний період. Я знаю також, що сьогодні цією справою займаються правоохоронні органи Чехії, які власне окреслять коло всіх учасників, які брали безпосередню та опосередковану участь в цій злочинній схемі. Сподіваюсь, що WDG Promet вдастся повернути кошти.
Дякуючи Богу, кошти, отримані від Sevotech a.s., WDG Promet встигло перерахувати контрагентам на придбання товару, згідно нашого контракту. Це підтверджено висновками правоохоронних та фінансових органів Словаччини та Хорватії. Також вже проведена почеркознавча експертиза, що доводить підробку підписів керівника WDG PROMET D.O.O Матіаса Зубака на розпорядчих документах, на підставі яких відбулося заволодіння грошовими коштами. Хто може стояти за цією шахрайською схемою? За моєю інформацією можливими виконавцями цього є Каміль Бахбух та голова ради директорів “Ділового кредитного союзу” пан Роберт Зеленка. До речі, Сергій Тарута також знайомий з чеським галеристом і банкіром Камілем Бахбухом та протягом останнього року неодноразово з ним зустрічався. Я тут ні на що не натякаю, але погодьтеся, це також промовистий факт. А тепер головне. Якби це було банальним шахрайством з боку Бахбуха, то ми дуже швидко повернули гроші. Однак, Каміль Бахбух через свою обізнанність контрактів WDG Promet, що були укладені з виробниками товарів оборонного призначення, міг вчинити певні дії щодо розголошення наявної у нього інформації. Він міг надіслати копії цих контрактів з супроводжувальними листами керівникам оборонних відомств цих країн, де кінцевим споживачем товарів є Міністерство оборони України.
Знаючи про те, що законодавство багатьох країн забороняє постачання товарів оборонного призначення в Україну та розуміючи, що для виконання своїх зобов’язань перед Міністерством оборони України ми використовуємо складні логістичні шляхи в межах законодавства різних країн, Каміль Бахбух використовував також медійний простір та, порушуючи умови конфіденційності та банківської таємниці, розмістив у засобах масової інформації (інтернет ресурсах різних країн) всі наявні у нього контракти, які WDG Promet надавало Podnikatelska druzstevni zalozna для проведення фінансового моніторингу. Через деякий час я дізнався, що саме ці країни, куди направив Бахбух контракти, почали відвідувати російські громадяни та пропонувати підписати з ними контракти на постачання саме тих товарів, які вказані в контрактах. Зі своїх джерел я дізнався, що “прикривати” Каміля Бахбуха може прем’єр-міністр Чехії пан Петр Фіала. Одним з ключових радників Фіали є Томаш Пояр, давній друг чи агент росії. Саме він переконав пана Фіалу співпрацювати з росією. До речі, Томаш Пояр нещодавно отримав дуже великі кошти від росії по нафтовому контракту нібито для поповнення держрезерву. Які ви бачите перспективи закриття цього контракту сьогодні? Sevotech a.s. та WDG Promet сьогодні отримали майже всі необхідні ліцензії. На превеликий жаль, “політичні ігри” Юрія Збітнєва та його оточення призвели до того, що цей контракт закривається вже майже рік. Хоча, можна було вже давно отримати міни від Elmech Sintermak, якби той вигідний для України контракт 4 місяці не затримував екс-директор Департаменту військово-технічної політики, озброєння та військової техніки МоУ Лієв Олександр, який сьогодні бігає по медіа та розповідає, що він нічго не знав. Очевидно, що терміни виконання контракту прострочено, але, виключно, через некомпетентність Юрія Збітнєва і саботаж Олександра Лієва. Тим не менше, Sevotech a.s. виконає цей контракт, як виконував всі попередні контракти, коли ми мали справу з компетентними партнерами. Чому нас вчить ця історія з постачанням боєприпасів в Україну? Ця історія показова у двох вимірах. Перший вимір. Через незрозумілу поведінку афілійованого до МоУ спецімпортера “Львівський Арсенал”, українська армія вже протягом року не може отримати 100 тис. мінометних пострілів, які були необхідні вже “вчора” на фронті. Чому Міноборони України надає право незрозумілим некомпетентним компаніям займатися закупівлею зброї – це саме те запитання, на яке зрештою суспільство має почути адекватну відповідь. Хто такий Юрій Збітнєв, хто за ним стоїть і з ким він пов’язаний? — це також питання, яке потребує свого окремого вивчення. Другий вимір пов’язаний з роботою українських журналістів, а в цьому конкретному випадку Інни Попович з “Громадського”, яка в пошуках сенсацій може нашкодити Україні та зіграти на руку кремлю. Зрештою, я завжди відкритий та готовий поспілкуватися з представниками медіа, поки вони, звісно, не переступають тонкі червоні лінії.
