Підписники знаменитості засипали пару компліментами.

На своїй сторінці у Facebook він опублікував свіжу світлину з коханою Оленою.

Подружжя відвідало один з заходів у Лондоні, Велика Британія, де вони зараз мешкають через роботу 51-річного Залужного.

На фото Валерій постав у звичному для себе класичному костюмі синього кольору, а його 49-річна обраниця приміряла сірий костюм та білі кеди. Пара мала неперевершений вигляд.

Знімок екс-головком вирішив ніяк не підписувати і лише позначив Олену.

Підписники посла не шкодували компліментів і залишили безліч приємних слів для Залужних у коментарях:

“Потужна родина з добрими очима”

“Дуже гарна пара! Здоровʼя вам і щастя”

“Ух ти, який красень Валерій Федорович!”

“Найкращі, пишаємось!”

До слова, подружжя у шлюбі вже понад 20 років. Раніше Олена працювала фінансистом у банку.

Пара виховує двох доньок. Валерій розповідав, що старша – військова та служить у Київському гарнізоні, а молодша Христина навчається в Одесі та планує стати лікарем.

Про загибель дівчини, зокрема, повідомив письменник Сергій Жадан.

“Сьогодні під час обстрілу в Харкові загинула Ніка Кожушко — дуже юна, щира й обдарована.

За годину до смерті надіслала свій новий малюнок.

Себто, свій останній малюнок”, — написав Жадан.

Також письменник і військовий підкреслив, що росіяни продовжують нищити наше майбутнє.

Цьому немає пояснення. І прощення теж немає, – наголосив Сергій Жадан.

Інтернет-видання Лампа-новини висловлює щирі співчуття рідним і близьким Ніки Кожушко.

Вічна пам’ять!

***

Що відомо про авіаатаку РФ 30 серпня по Харкову

Станом на 6:30 31 серпня відомо про сімох загиблих та 97 постраждалих внаслідок російської авіаатаки 30 серпня по Харкову, повідомив очільник ОВА Олег Синєгубов. 22 з них — діти

Серед загиблих внаслідок російської атаки — 14-річна дівчинка, чий батько зник безвісти на Донецькому напрямку, 66-річний водій тролейбуса Сергій Струков, який загинув, намагаючись врятувати свою дружину, та харківська художниця Ніка Кожушко.

Пожежу площею понад 1500 кв. метрів у житловій 12-поверхівці, яка спалахнула внаслідок російського удару, локалізували о 19:20. ДСНС продовжують гасити пожежу.

Росія атакувала Харків п’ятьма УМПБ Д-30, керівник поліції Харківщини Володимир Тимошко.

За словами керівника обласної прокуратури Олександра Фільчакова, удари російські війська здійснили з літака Су-34 з Дубового Бєлгородської області, що у 25 км від кордону.

Внаслідок атаки пошкоджені житлові будинки, заклади освіти, гаражі, господарчі споруди, авто, паркові зони

31 серпня за новим церковним календарем православні віряни відзначають Покладення чесного пояса Пресвятої Богородиці.

Розповідаємо про традиції та прикмети 31 серпня і яке сьогодні свято відзначають у церкві за старим стилем.

31 серпня 2024 року – яке церковне свято сьогодні за новим і старим церковним календарем
2023 року Православна церква України перейшла на новий календарний стиль, і всі православні свята з фіксованою датою змістилися на 13 днів раніше. Але частина вірян продовжує дотримуватися колишнього календаря – збереження старого стилю залишається правом релігійних громад і монастирів.

Яке сьогодні церковне свято в Україні за новим стилем

31 серпня за новим церковним календарем (13 вересня за старим) – свято Покладення чесного пояса Пресвятої Богородиці.

Пояс Діви Марії – це єдина реліквія Її земного життя, яка збереглася до наших днів.

За переказами, цей пояс виткала сама Богородиця з верблюжої вовни, а наприкінці життя віддала його апостолу Хомі. Після Успіння Діви Марії пояс зберігався в Єрусалимі у благочестивих християн. У IV столітті син візантійського імператора Феодосія Великого, Аркадій, привіз пояс до Константинополя, а з середини V століття він зберігався у Влахернській церкві. Коли на візантійський престол зійшов імператор Лев Мудрий, то від пояса зцілилася його дружина, імператриця Зоя. Тоді вона, щоб якось виявити свою вдячність, весь пояс вишила золотою ниткою. Таким він і залишився до нашого часу. Його урочисто повернули в храм.

Свято Покладення чесного пояса Пресвятої Богородиці заснували в XII столітті. Нині святиня розділена на кілька частин: великі фрагменти перебувають у Ватопедському монастирі на Афоні, у Трірському монастирі та в Грузії. Зцілення від пояса за молитвами до Богородиці отримують і зараз.

Церковне свято 31 серпня за старим стилем

За старим календарним стилем – День пам’яті мучеників Флора і Лавра, а також ікони Божої Матері “Всецариця” і “Додавання розуму”.

Про що говорять прикмети на 31 серпня

За прикметами дня судять про погоду і якою буде зима:

лебеді відлітають на південь – сніг рано випаде;
журавлі курликають голосно – до дощу;
птах домашній нахохлився – погода зіпсується;
мурахи утеплюють мурашник – зима буде суворою.

У народі 31 серпня – свято Купріянів день. Прозвали його так на честь святого мученика Купріяна, пам’ять якого також звершується сьогодні. Друга назва дня – Журавлинка, оскільки з цього часу починається сезон збору журавлини. Також, за однією з легенд, журавлі в цей час збираються на “віче” і вирішують, що їм робити: летіти на південь чи ще почекати. Ми також розповідали, яке сьогодні свято в народному календарі та про звичаї і заборони цього дня.

Що не можна робити 31 серпня

31 серпня, як і в будь-який інший день, Церква виступає проти лайки та злості, наклепів, пліток, осуду, заздрощів, жадібності, помсти та відчаю. Не можна відмовляти в допомозі нужденним.

Народні прикмети дня не радять сьогодні вирушати в дорогу, робити подарунки і просити в борг гроші.

Що можна робити 31 серпня

Цього дня моляться про зцілення душі й тіла, жінки просять Богородицю про благополучну вагітність, про здоров’я для дітей, добробут у шлюбі. Також заведено дякувати Матері Божій за все, що є.

У народі цього дня прибирають у домі та йдуть до лісу по журавлину – з ягоди роблю морси, печуть пироги, заготовляють на зиму. Також готують страви з картоплі нового врожаю, а на городах прийшла пора стягувати гарбуз.

31 серпня – іменини сьогодні

Іменини сьогодні за церковним календарем відзначають Михайло, Олександр, Володимир, Мирон, Дмитро, Геннадій

ДТП сталась 31 серпня о 2 годині ночі у Титушині біля Хелма на національній дорозі № 12.

“За попередніми даними, український автобус, що прямував до кордону, врізався у вантажівку, яка стояла на узбіччі дороги. 33-річна пасажирка автобуса загинула на місці”, – повідомив черговий Люблінського воєводського управління поліції.

Речник Люблінського воєводського управління поліції, підполковник Анджей Фіоль повідомив, що в результаті аварії загинула жінка, яка була пасажиром автобуса. Він додав, що після аварії вісім громадян України, які їхали в автобусі, були доставлені до лікарні. Після обстеження у двох осіб були виявлені тілесні ушкодження, додав речник поліції.

Згідно з висновками, 44-річний українець, який керував автобусом, був тверезим. Поліція під наглядом прокуратури розслідує деталі інциденту.

Це п’ятиповерховий будинок… звичайного Полтавського судді Сергія Гальонкіна.

Ви тільки вдумайтесь в Це.

Суддя з Полтави, може дозволити собі, побудувати такий Маєток.

За мільйони, за багато Мільйонів.

І це ще не Київ, це далеко не топ-рівень нашої суддівської Системи.

А що відбувається на її Верхівці? Які колосальні гроші ходять Там?

Мені просто важко це Уявити.

Сумно все Це. Просто нестерпно Сумно

Тим паче, коли наш президент їздить по всьому світу, та бореться за кожний цент допомоги для нашої Держави.

Але надія на зміни, все ж таки Є.

Бо без неї, просто Неможливо.

Mihail Shnayder

КАБи окупанти запускали з н.п. Дубове, що за 25 км від кордону з Україною.

Російський удар по Харкову – просто по людях, по звичайних будинках.

Всі служби задіяні в рятувальній операції. Дякую всім, хто просто зараз допомагає порятунку життів.

Цей удар – російської керованої авіабомби.

Удар, якого не було б, якби в наших Сил оборони була здатність знищувати російську військову авіацію там, де вона базується. Нам потрібні сильні рішення партнерів, щоб зупинити цей терор.

Це абсолютно справедлива потреба.

І немає жодної раціональної причини обмежувати Україну в захисті.

Нам потрібні далекобійні можливості.

Нам потрібне виконання домовленостей щодо ППО для України.

Це порятунок життів.

Про те, що внучка Ротару готується вийти заміж стали масово писати ЗМІ, і ось журналісти «Сьогодні» вирішили уточнити інформацію у батька дівчини. Його відповідь розставила все по місцях.

«Я теж перший раз почув про це в пресі. На те вона і преса, щоб писати всяку гидоту, не мені вам розповідати», – заявив Руслан Євдокименко.

На питання про те, що хтось поширює інформацію, яка є неправдивою, Руслан відповів: «Ну, напевно, людям же нудно».

Нагадаємо, нещодавно Софія Євдокименко, яка зараз живе в Нью-Йорку і вчиться в школі Дизайну, показала в своєму Instagram свого нового обранця.

І хоча імені вона не назвала, в ЗМІ швидко впізнали в ньому українця Дениса Жданова, який входить до списку мільйонерів американського Forbes. Відомо, що Денис зробив кар’єру в області IT-технологій і зараз займає посаду віце-президента з маркетингу у великій компанії.

Повідомлялося, що Денис вже зробив Софії пропозицію. При цьому близькі до пари джерела заявляли, що бачили на безіменному пальці Євдокименка кільце з діамантом, яке могло бути заручним.

Як повідомляє РБК-Україна, відео роботи льотчика було опубліковану у Telegram-каналі Повітряних сил.

Як розповіли у Повітряних силах, кожного дня вони планують операції у Курській області. Під час таких планувань відбувається програмування засобів ураження, а після відбувається бойовий виліт.

“Високоточний удар, об’єктивний контроль та подяка від командувача. І так щодня! Невпинно і самовіддано”, – сказано у повідомленні.

На відео показно підготовку українського літака МіГ-29, який застосовує авіабомби GBU-62 JDAM-ER та нищить мостові переправи у Курській області. Також показано пілота, який виконує ці операції, – це льотчик Вадим “Karaya” Ворошилов.

Хто такий Ворошилов

Вадим Ворошилов, позивний “Karaya”, – український військовий льотчик, герой України, відомий своїми успішними діями під час війни проти російської агресії. Він здобув популярність у 2022 році після того, як знищив декілька ворожих дронів і ракет під час повітряного бою. Один з його найбільш відомих епізодів – успішна катапультація після збиття його літака в ході виконання бойового завдання.

Про це заявив заступник міністра оборони Польщі Павел Залевський після зустрічі глав Міноборони країн Євросоюзу, повідомляє РБК-Україна з посиланням на Polskie Radio.

За його словами, Україна повинна мати озброєння для самозахисту та захисту власного повітряного простору.

“З іншого боку, ми не розглядаємо в жодному форматі, особливо двосторонньому, те, що справді є одним із українських очікувань, а саме можливість збивати російські ракети або безпілотники з польської території”, – додав Залевський.

Він вважає, що Україні для захисту від постійних російських атак буде достатньо посилення протиповітряної оборони. Тоді не буде потрібна “підтримка з боку польських ВПС”.

Що передувало

Нагадаємо, раніше Україна та Польща підписали угоду з безпеки. Документ, зокрема, передбачає розробку механізму, в рамках якого польські військові можуть збивати ракети та дрони над Україною.

Важливо зазначити, що йдеться не про всі повітряні цілі над Україною, а лише про ті, що летять у бік Польщі.

Президент України Володимир Зеленський нещодавно зазначав, що Польща не може прийняти рішення про знищення ракет і дронів над Україною. Тому необхідно, щоб США підтримали таку ініціативу.

Мати – Ганна, як та пташка, побивалася з горя і кидалася до різних клінік, професорів. Але… діагноз був невтішний: зорові нерви настільки вражені, що їх нічим не можна уже відновити, пише Наш День.

Але мати є мати. Вона не вірила медичним світилам, адже в деяких випадках і вони помиляються. У її серці жевріла надія на зцілення сина, вона вірила в Боже диво…
Проте дорога до цього дива була тернистою і довгою. Чоловік, дізнавшись про хворобу сина, покинув їх, не підтримавши у важку хвилину. Не сподівалася Ганна, що її Микола здатний на такий підлий вчинок. Просила не залишати в такий бoлючuй для них період. Але йому було байдуже. «Здай сина в інтернат, хай там держава про нього піклується. Навіщо тобі цей тягар, адже ти теж здоров’я не маєш?» – радив Ганні благовірний. Від таких порад їй ставало зовсім зле. «Не зречуся своєї дитини, щоб там не було. Синові потрібна моя підтримка, любов, ласка. Я ж – мати. Я маю бути завжди поряд з ним, я – його очі», – заходилася в риданнях жінка.

Ганні боляче було дивитись, як її синочок вслухається в мову перехожих, слухає спів пташок, але нічого не бачить. Різкий бiль, як струм, пронизував материнське серце від одного усвідомлення, що буде далі? Володя ріс спокійним і слухняним хлопчиком, проте не раз запитував матір: «Невже я ніколи нічого не побачу?» І дитячі сльози бриніли в очах краплинами душевного смутку. «Побачиш дитино, все побачиш, тільки ще не прийшла та пора», – з вірою в серці розраджувала мати сина. А у самої в душі – пeкло.

Хлопчині йшов уже шостий рік. Скоро його однолітки підуть до школи, а її син… «Невже так буде вічно?» – ніяк не могла заспокоїтися Ганна.

Однієї неділі пішла жінка до храму. Сповідалась не словами, а серцем, а її очі застеляли сльози. Вислухав її щиру сповідь старенький священик і мовив: «Не падай в розпач, дочко. На все воля Божа. Молися за дитину. Так буває часто, коли людина стає безсилою, то Бог їй допомагає. Пам’ятай про це. Твоя віра врятує тебе і твого сина. Поїдь у Зарваницю до цілющого джерела і думай, що Бог всесильний».

З великою вдячністю за пораду Ганна повернулася додому. І вже через кілька днів їхала з сином до Зарваниці. Саме у ті дні в цьому святому місці мала відбуватися велика проща. Людей було дуже багато з різних куточків країни. А серед них – кaліки, хвoрі, iнвалiди. І всі горнулися до Бога, просили, благали за зцілення душі і тіла.

Ганна підійшла до каплички, склала руки на грyдях, промовляючи: «Діво Маріє, поможи мені своєю ласкою. До тебе звертаюсь з останньою надією. Хай діється все під твоїм святим омoфором».

Володя стояв біля джерела, слухав, як воно шумить, як доносяться людські голоси, шум і гамір. Він набрав в долоньки цілющої водиці, обмив своє личко. У маленькому серці з’явилось дуже скромне і коротке прохання: «Боженьку, я так хочу побачити твій світ». Це дитяче прохання-сповідь Бог почув і зіслав своє милосердя на незрячoго хлопчину. І раптом – що це? Сталося Боже диво, Зарваницьке диво. Людський натовп сколихнув крик Володі: «Мамо, я бачу людей! Де ти?» Ганна, почувши крик свого сина, аж похитнулася. Впала біля нього на коліна. «Що з тобою, синку?» – ще не вірячи словам, вдивлялася в його, зволожені цілющою водою, оченята. Володя усміхнувся: «Матусю, ця водичка змила з моїх очей темряву. Я бачу тебе, моя дорогенька. Яка ти красива!» – і хлопчик лагідно пригорнувся до матері.

Люди стояли навкруги і були свідками цього дива. Бог подарував Володі зір за його тверду і непохитну віру. Це диво сталося на показ людям, що є на світі Божа сила!

Володя закінчив школу, інститут, одружився. Виховують з дружиною двох дітей. Батько водить їх до церкви і вчить різних молитов. Ганна живе разом з ними, бавить онуків. Всі щасливі, веселі і дякують Богові за його щиру благодать.